Більшу частину часу, проведеного з Доумекі, Кіміхіро Ватанукі на нього злився, та так, що йому, який успадкував магазин бажань Юко-сан і пропрацював у ньому кілька років, самому дещо дивно про це згадувати. І ще дивніше те, що з покійним дідусем Доумекі, який зовні точнісінько як його онук, Ватанукі знайшов спільну мову з першої ж зустрічі, що відбулася в одному зі снів. Час від часу вони досі бачаться в спільному сні, розмовляють і милуються яскравим місяцем і квітучою сакурою. Утім, цього разу їхні посиденьки вилилися в дещо вельми серйозне: дідусь Доумекі попросив свого друга доглянути за онуком. І Ватанукі вирушив блукати сновидіннями й спогадами Доумекі, розшукуючи причину, через яку йому неспокійно. Попереду в нього не тільки спогади друга про їхнє перше знайомство, що навівають ностальгію, і про те, що було з Доумекі ще до старшої школи. Головним відкриттям буде спогад про те, що Юко-сан одного разу віддала Доумекі потай від Ватанукі, і наскільки віддані йому друзі.